«Національне виховання

є певний грунт у справі

зміцнення моральних сил дитини;

оновлення і відродження душі народу».

С. Русова.

Невичерпним джерелом духовної краси є народознавство  (історична наука, що вивчає культуру і побут народів світу, їх походження, розселення та культурно-побутові взаємини; етно­графія).

 Адже немає талановитішого вихователя, ніж рідна земля та її народ.

Народна творчість, фольклор, традиції – це харак­терні народні вихователі.

Народознавство виховує у наших малят моральні, патріотич­ні, естетичні, творчі задатки. Якщо враховувати виховну силу народної казки, пісні, вишиванки, то вони є найважливішими засобами розвитку соціального індивідуума нашого майбутнього суспільства. За допомогою етнографії можна закласти в майбутнє покоління чемність, відповідальність, доброзичливість.

Кожна нація має свої звичаї, що виробилися протягом багатьох століть.

Звичаї – це не відокремлене явище в житті народу, це – втілені в рухи і дію світовідчуття, світосприймання та взаємини між окремими людьми. Вони безпосередньо виливають на ду­ховну культуру народу, а це, у свою чергу, впливає на народну творчість. Саме тому народна творчість нерозривно пов’язана зі звичаями народу.

Народні звичаї охоплюють усі сфери громадського, родинного і особистого життя людей. Це ті неписані закони, якими керують­ся в найменших щоденних і найбільших національних справах.

 Інтерес дитини до минулого батьків, бабусь і дідусів, до народних традицій є могутнім чинником розвитку повноцінної соціальної особистості, з високими життєвими позиціями, духовними потребами.

Народознавство – це сукупність сучасних наук про народ, його національну культуру, а також здобутки народного й професіонального мистецтва, які відображають багатогранне життя народу, нації. Внаслідок опанування цієї галузі знань формується історична пам’ять і духовність підростаючого покоління, здійснюється її етнізація.

Поняття “народознавство” ширше порівняно з поняттям “народна педагогіка”. Поняття “народна педагогіка” входить у склад поняття “народознавство” і водночас виступає як головний засіб його реалізації. Отже, провідні принципи, форми, методи вивчення такої галузі знань, як народознавство, криються, насамперед, у багатющих арсеналах народної педагогіки. За цього приводу варто згадати слова М.Т. Рильського:

... Немає мудріших, ніж народ, учителів,
У нього кожне слово – це перлина,
Це праця, це натхнення, це людина!

Сорочинська ярмарка в старшій групі "СОНЕЧКО"